Share
У Казахстані існує шість жіночих колоній, загальна кількість жінок і дівчат, які відбувають покарання на 1 серпня цього року - 2901. Жіноча виправна колонія УГ-157/11 міста Атирау відкрилася три роки тому, всього в ній 234 ув'язнених з чотирьох областей. Кореспонденти Vox Populi відвідали жіночу колонію, щоб розповісти і показати читачам, як живуть у виправній колонії і хто вони - жінки, яких суд позбавив волі.
Дивіться також випуски - Жіноча колонія в Хабаровському краї, Латиноамериканські в'язниці чоловічий та жіночий, Дівчата нелегкого поведінки, Конкурс краси в бразильській жіночій в'язниці, В афганській жіночій в'язниці
(Всього 63 фото)
Спонсор поста: Труби: Ми продаємо весь сортамент металевих труб: чорних, оцинкованих, всіх профілів і типорозмірів. Доставляємо по всій Центральній Росії, надаємо знижки і бонуси постійним покупцям.
джерело: voxpopuli.kz
1. Всі жіночі колонії в країні - загального режиму, крім колонії в Караганді, де містяться "ходячкі" (тюремний жаргон) - неодноразово судимі жінки
2. Два рази на день засуджені збираються на плацу для перевірки. Відсутність вважається грубим порушенням, за яке можуть посадити в штрафний ізолятор. Така відмітка в особовій справі небажана, так як впливає на умовно-дострокове звільнення (УДЗ) і переклад в колонію-поселення
3. Після перевірки всі жінки розходяться по своїх робочих місцях або загонам. Білі хустки є обов'язковою частиною форми
4. Умови перебування в УГ-157/11 максимально наближені до стандартного жіночого гуртожитку. П'ять загонів, в яких приблизно по 50 жінок, розміщуються в своїх блоках. У кожному блоці, крім спальних кімнат, загальна чайхана, каптьорки, гостьова кімната. Є загальна лазня, пральня та прасувальна
5. У кожній кімнаті живуть чотири жінки. Згідно зі статутом, вони не мають права сісти або прилягти на ліжко з дев'ятої ранку до сьомої вечора. Тут аскетично і пахне хлоркою
6. У кожного загону є свій бригадир, авторитетна особистість, яка вміє усувати внутрішні конфліктні ситуації і підтримувати мирне співіснування серед кількох десятків жінок з непростою долею і характером. Бригадири загонів або, простіше кажучи "горби" - це люди з недоторканним авторитетом. У бригадира є заступник, сантройка (санітарна трійка), старшина-днювальний, помічники, відповідальні за каптерку, за кухню, за чайхану і за секцію дозвілля і спорту (СДС)
7. У кімнаті релаксації засуджені можуть побути наодинці з собою. Три психолога постійно стежать за самопочуттям ув'язнених. До кожної засудженої індивідуальний підхід. На зоні емоційний стан жінок вкрай нестабільно
8. Вечорами жінки збираються перед телевізором. Переглядають новини та серіали, найпопулярніші - турецькі. Слід зазначити, що налагоджений побут колонії багато в чому залежить від ставлення самих засуджених жінок. Розпис на стінах зробили самі ув'язнені
9. каптьорки. Сьогодні звільнилася одна засуджена. Співробітниці проводили її на вокзал. Начальник зони зв'язалася з Актюбінської Центром адаптації та реабілітації засуджених, попросила допомогти з проживанням і працевлаштуванням. Незважаючи на гучний сміх і радість, у звільненій прослизає тривога і нотки страху "як на волі все складеться?"
10. Найбільш затребуваний товар на зоні - таксофонні картки. Ув'язнені можуть роками не бачити своїх близьких, так як сім'ї багатьох жінок живуть в сусідніх регіонах, і не завжди буває фінансова можливість приїхати на довгострокове побачення. І тому підтримують зв'язок через телефон. Але і на такі розмови існує ліміт. Кожна засуджена має право на 15 хвилин телефонної розмови в день
11. Засуджені повністю знаходяться на казенному забезпеченні. Крім того, у них є передачі від родичів. У місцевому магазинчику раз на місяць вони можуть купити собі все необхідне. Сигарети за важливістю стоять на другому місці. Курять практично всі, незважаючи на вік і стан. Тут не кидають, тут починають курити. Іншого виходу заспокоїтися немає
12. Тут, на зоні, особлива атмосфера - щирість чи фальш визначають відразу. Жінки тримаються "сім'ями", членів сім'ї не дають скривдити. Глава сім'ї - королева, решта принцеси
13. Банний блок працює практично кожен день. Адміністрація пішла назустріч укладеним і дозволила обладнати також душову кімнату при самих загонах
14.
15. Добре обладнані постірочниє і прасувальні блоки
16. Санчастина. Серйозні хвороби має практично кожна друга жінка
17. Зал карантинного блоку на другому поверсі. Зараз адаптацію проходить тільки одна жінка. Після прибуття в установу укладена проводить 15 днів в карантинному відділенні. З нею відразу починають працювати психологи, медики, виховний відділ, після чого її переводять в один із загонів на звичайний режим, на якому вона знаходиться протягом шести місяців. Від полегшеного він відрізняється тим, що побачення проходять раз в три місяці. На полегшеному режимі привілеїв більше - дозвіл на щомісячні передачі, тривалість побачення до 3 діб кожні два місяці, є заохочувальні зустрічі і передачі
18. Незважаючи на містку їдальню, кожен загін заходить в свій час
19.
20. Коли ми знімали в їдальні, одна жінка йдучи, викрикнула: "Частіше приходьте, нас будуть краще годувати", а інша додала: "Годують нормально, тут всім не догодиш і нам приносять передачі, ви ж бачили повні холодильники?"
21. Свіжим хлібом пахне далеко за межами пекарні. У колонії УГ-157/11 печуть найкращий хліб серед всіх зон країни
22. Головний пекар Іра на волі також працювала в пекарні. Пекти хліб - це її покликання
23. На думку пекаря, секрет смачного хліба - в хорошій борошні першого сорту Костанайської області та в людяному, сумлінному ставленні пекарів
24. У зміну Іра з шістьма помічницями здають 1000 булок, забезпечують свою і сусідню чоловічу колонію
25. Пекар - одна з найпрестижніших і оплачуваних робіт в колонії. Головний пекар отримує 23 000 тенге
26. У кожної другої жінки є заборгованість перед державою - позови, держмита, судові витрати. Тому в отриманні оплачуваної роботи зацікавлені багато. Адміністрація постійно працює над питанням трудозанятого серед засуджених, з усіх укладених працюють лише 60 жінок. Незабаром в колонії планують відкрити рибний цех
27. Є невеликий швейний цех на 34 жінки, в якому шиється одяг для ув'язнених чоловічих колоній. Чи не відмовляються тут і від сторонніх замовлень: спецодяг для лікарень, для нафтових компаній. Крім цього, існують загони господарської обслуги з окладом в 21 000 тенге - кухонні працівники, двірники, бригадири загонів, робочі банно-прального комбінату, бібліотекар
28. При виправній установі є коледж, в якому навчають за такими спеціальностями, як швачка-закрійниця, кондитер, кухар, перукар. В цьому році вручили дипломи 87 засудженим
29. Тюремна бібліотека постійно оновлюється, про це є домовленість з державною бібліотекою
30. Попит на книги високий - читають практично все, в основному художню літературу
31. Трохи книг на релігійну тематику. Цього року Ораза спочатку тримали 60 жінок, але через спекотне літо (кондиціонери і вентилятори Дозволені) залишилося 30 постує
32. У колонії існує секція спорту і дозвілля (ССД), яка включає в себе бібліотеку, курси з акробатики і, звичайно ж, організацію культурно-масових заходів. У цій установі проводяться найкращі і костюмовані концерти серед всіх зон
33. Бригадир першого загону Бібігуль, куди відноситься ССД, визнається, що багато сил було вкладено, щоб домогтися такого рівня проведення шоу. Адміністрація охоче йде назустріч, дає можливість тренуватися, виділяє гроші, надає навчальні відео
34.
35.
36. Костюми і декорації укладені роблять своїми руками, можуть зі стрічок і шматочків зшити бальні сукні
37. Вечорами грають в інтелектуальну гру "Поле чудес"
38. У ССД є кілька дівчат, чиї спортивні і танцювальні дані відповідають вимозі секції
39. Ольга - фізорг (організатор фізкультурної роботи) і постановник танцю ССД, вік - 32 роки. Стаття 259 - наркотики.
Вона відсиділа більше семи років. Залишилося до дзвінка 2 роки і 10 місяців. Про своє особисте життя не любить розповідати. В іншій установі була злісною порушницею, тому на УДЗ не пройшла. Тут, в УГ - 166/11 - вона потрібна людина, майстер - золоті руки: електрик, тесля і фахівець з зварювально-монтажних робіт. Всьому цьому навчилася на зоні
40. Крім того, Ольга успішно керує секцією акробатики
41. Катя займається акробатикою і танцями в ССД. Вік 32 роки. 259 стаття - наркотики. Термін - 11 років, відсиділа 4 роки 4 місяці.
В Актау, де вона жила, у неї був свій невеликий магазинчик одягу. Вона з подругою часто літала в Туреччину за товаром. Потім вирішила привезти таблетки екстазі, не для продажу, а для особистого користування. Тепер її дві дочки залишилися під опікою 63-річної мами-пенсіонерки. В останній раз вона бачила їх два з половиною роки тому, у мами немає можливості привозити дочок на довгострокове побачення. Тепер вона бачить лише на фото, як ростуть її дочки. Катя точно зрозуміла, що жодне задоволення в житті не варто того, щоб проміняти його на можливість виховувати самій своїх дітей. Через три роки вона сподівається на УДЗ. Після того, як закінчиться термін, вона хоче присвятити себе дочкам. У колонії нерідкі листування з засудженими чоловіками. Але Катя більше не хоче заводити стосунки. Там, на волі, все простіше. Любив тебе людина, любив, а потім розлюбив, але це розчарування навіть на волі переноситься з працею. А тут, на зоні, хоч вовчицею виття, нічим закрити порожнечу. Тому вона задавила в собі всі жіночі почуття і мріє тільки про те, щоб частіше бачити своїх дітей - хоча б раз на півроку
42. Приблизний вік співробітників адміністрації колони від 20 до 30 років. На 90% - це жіночий колектив, як правило, більшість незаміжня. Постійна зайнятість на роботі багатьом не дозволяє займатися особистим життям
43. Начальник загону Ботагоз Нурханова, 28 років. Працює з дня відкриття колонії.
- Коли я тільки сюди прийшла працювати, подумала: «Що я тут роблю?», Було дійсно страшно, - каже Ботагоз. - Перелом стався, коли мені довелося морально підтримати одну ув'язнену. Після усвідомлюєш, що вони звичайні жінки, яким просто необхідно розуміння
44. Ув'язнені звертаються до Ботагоз словом "мама", так символічно називають всіх начальників загонів. З усіх співробітників адміністрації начальники загонів знаходяться найближче до зечки. Разом з бригадиром він координує і стежить за дотриманням режиму. Комунікації між "мамами" і зечки в цій зоні насамперед носять людський характер. Поламана жіноча доля деяких ув'язнених викликає співчуття і розуміння у їх охоронниць. Згодом практично доводиться жити проблемами своїх підопічних, писати їх характеристики, представляти на судах. "Мами" - сполучна ланка між засудженими та старшим офіцерським складом
45. Адміністрація клопоче, пише позитивні характеристики засуджених з зразковою поведінкою. Але, тим не менш, останнє слово завжди залишається за суддею. Через суди не проходять багато, причин для цього достатньо: непогашені заборгованості, відсутність або навпаки, велика кількість заохочень, малий термін відсидки, серйозні судимості. Найбільш часто зустрічається судова відписка: "Чим відрізняється від інших засуджених?"
46. Основні статті, за якими сюди потрапляють жінки: 259 - збут, зберігання і розповсюдження наркотиків, 177 - шахрайство і 96 - вбивство на побутовому грунті, і набагато рідше, дітовбивство
47. На фотографії копія смс співмешканця однієї їх засуджених, він надіслав ці повідомлення їй в день суду. Дівчина взяла вину свого хлопця на себе, спочатку йшла як співучасниця. У підсумку відбуває 5 років за квартирне шахрайство. Засуджена визнає свою провину, але перебуваючи в стінах колонії домагається, щоб людину, яка штовхнув її на шахрайство, посадили
48. Ув'язнені мають право на побачення: короткострокові по два, чотири години і довгострокові - на три дні. Також є можливість побачитися з засудженими в день відкритих дверей
49. Контролер в кімнаті догляду та побачень (КДС) Гулим Кушенова приймає документи від чоловіка, який прийшов на довгострокове побачення з дружиною
- Найчастіше відвідують засуджених - казашек, - каже Гулим. - Приходять з дітьми, родичами. Приносять продукти харчування, одяг, миючі засоби
50. При вході в жіночу колонію висить стенд з фотографіями речей, заборонених до передачі
51. Зал місця побачень - кімната без відтінку похмурості. Всі меблі - шафи, столи, робиться тут же, не виходячи із зони. Тим, хто прийшов і засудженим надаються всі умови для тривалого побачення: окрема кімната, кухня, зал, душ
52. Ніна Петрівна, вік 61 рік. Стаття 259 - наркотики. Термін - 10 років. Відсиділа 1 рік і шість місяців.
Чоловік і внучка приїхали до неї вперше за півтора року. На зоні зарекомендувала себе виключно з хорошого боку. Перенесла кілька операцій на серці. Живий з колонії не сподівається вийти. Були спроби суїциду
53. - Мій син відбуває покарання за такою ж статтею, - розповідає Ніна Петрівна. - Після того, як його під час слідства стали бити співробітники УБН, я почала писати численні скарги-заяви, щоб припинити знущання. Мені пригрозили, якщо не зупинюся, то незабаром також опинюся за гратами. Я продовжувала писати і незабаром поліція "випадково" знайшла кілька грамів героїну на моєму ліжку ... Так я опинилася тут. Намагалася накласти на себе руки, але мене зупинили. Ні, ви не подумайте, умови тут і ставлення адміністрації нормальне, але мені психологічно важко
54. Раїма, вік 40 років. Стаття 259 - наркотики. Термін 10 років, відсиділа 3 роки і 2 місяці.
- Дев'ять років тому помер чоловік, - розповідає Раїма. - Залишилася з трьома маленькими дітьми, молодшій доньці було 8 місяців, батьки-пенсіонери. Я була єдиним годувальником у родині. Через кілька років зійшлася з чоловіком. Допомагав грошима, по господарству - у нас була своя худоба. Потім я вирішила розширити магазин з бакалійними товарами. Продала магазин і почала будівництво, обіцяний кредит в банку не отримала. Так я залишилася без бізнесу і доходу. Стала торгувати фруктами у дворі, а співмешканець тим часом налагодив збут героїну. Співмешканцю дали 10 років суворого режиму, мене посадили за співучасть
55. - Чи змогла відвідати маму вдруге за три роки, - каже Аліма, старша дочка Раїмі. - Як тільки у мене закінчився контракт з фірмою, я відразу привезла молодших на довгострокове побачення з мамою
56. Аліма працює менеджером по шлюбу в меблевому магазині. З латкою в 60 000 тенге, Аліма тепер єдиний годувальник сім'ї. Нещодавно вона підготувала молодшого брата і сестру до школи, купила одяг і канцелярське приладдя. Вона хоче повернутися в Актюбінськ, щоб бути ближче до сім'ї і частіше відвідувати маму. Аліма турбує здоров'я матері - на зоні у неї стрімко погіршився зір - стало мінус двадцять, також виявили туберкульоз. На питання про особисте життя відповідає ухильно, вирішила не дружити і не виходити заміж, поки мама не звільниться
57. Цього року скасували переведення в колонії-поселення засуджених за особливо тяжкі злочини. Багатодітні матері, які вчинили вбивство на побутовому грунті або жінки, вимушено пов'язані з наркотрафіком, відсидять весь свій термін далеко від дітей, які часто перебувають під опікою літніх бабусь і дідусів або в дитячих домах.Так що для них найбільш ймовірно умовно-дострокове звільнення після відбуття 2/3 частини строку
Деякі із засуджених жінок погодилися поділитися своєю історією.
58. Віра, вік 30 років. Стаття 96 - вбивство. Термін 6 років, відсиділа 2 роки, 9 місяців.
Вийшла заміж, народила доньок. Жили щасливо і добре, але незабаром чоловік почав рукопрікладствовать, протягом семи років вона терпіла його важкий характер. Дочки, побачивши п'яного батька, відразу лягали спати, так сильно боялися його. Чоловік в сп'янінні був вкрай жорстокий, міг схопити дочок або Віру і головою бити об стінку, вдарити будь-яким предметом, який йому попадався під руку. Погрожував сокирою, бив ногами, виганяв з дому. Навіть бив своїх родичів - підняв руку на матір. Закінчилося все ударом ножа в серце. Причому Віра не пам'ятає, як це сталося, хоче пригадати під гіпнозом. Діти залишилися під опікою хворої матері. Потерпіла сторона претензій не має. Віра писала до Верховного суду, генерального прокурора, подавала прохання президентові - все поки безрезультатно
59. Надія, вік 24 роки. Стаття 96 - вбивство. Термін 11 років, відсиділа 3 роки, 1 місяць.
Жила і працювала нянькою в Астані, вчилася на бухгалтера. Потім через фінансові труднощі переїхала в невелике селище Актюбінської області. Одного разу гуляли з друзями, вирішили продовжити веселощі і поїхали додому до нового знайомого - чоловіка пенсійного віку. Під ранок, коли всі поснули, він почав приставати до неї і згвалтував. Перебуваючи в найсильнішому алкогольному сп'янінні, вона сильно злякалася, стала чинити опір, схопила ніж зі столу і завдала десять ударів. Поліцію викликала сама. Провину визнала щиросердно. Під час слідства дізналася, що вагітна. Вирішила залишити, тепер її синові виповнилося 2 роки. Його забрала і виховує безробітна мама, у якої немає можливості приїхати на довгострокове побачення. По телефону Надія часто розмовляє з сином, він звертається до неї по імені, думає, що вона його сестра. На зоні працює швачкою-закрійницею. Погасивши всі позови, зароблені гроші відсилає додому. Кається і знає, що заслуговує на покарання. Сподівається на переклад в колонію-поселення за місцем проживання
60. Махаббат, вік 22 роки. Стаття 180 - співучасниця у згвалтуванні. Термін 6 років суворого режиму, враховуючи вік засудженого, її перевели на загальний. Відсиділа три роки.
Гуляла ввечері з подружкою в галасливій компанії. Через деякий час в сильному алкогольному сп'янінні, вона пішла, а подружка залишилася - в результаті групове згвалтування. Крім неї в справі замішано 5 осіб. Махаббат звинуватили у звідництві, що вона насильно відвезла жертву з дому. Потерпіла потім народила дочку, здала в дитячий будинок. Махаббат мріє стати фотографом
61. Марина. 41 рік. Стаття 96 - побутове вбивство. Термін - 6 років. Відсиділа 3 роки, 3 місяці.
Далі недовгий термін, тому що потерпіла сторона претензій не мала. З другим чоловіком прожили десять років. Він постійно випивав, не працював, бив її і дітей. І під час чергового скандалу, Марина взяла два ножа і нанесла йому одночасні удари в серце і печінку. Помер на місці. Двоє дітей Марини - синові 17 років, а доньці - 11 років, живуть з її братом і невісткою
62. Тамара, 32 роки. Стаття 96 - вбивство. Термін - 9 років, Відсиділа 7 років.
Чоловік пив і знущався протягом семи років. Одного разу прийшов п'яний, спалахнула сварка. Вона стояла з однорічним сином на руках, він вдарив її і поцілив сину в вухо. Вушна раковина лопнула, кров бризнула на стіну. Тоді Тамара схопила ніж і встромила його в серце чоловікові. Над її трьома дітьми - дочкам 12 і 5 років, синові 3 роки, оформили опікунство її батьки. Протягом останніх двох років дітей не бачила. Заради заохочень працює посудомийкою в їдальні, хоче домогтися УДО
63. Заріна акробатка ССД. Вік 25 років. Стаття 96 - вбивство. Термін -8 років. Відсиділа - 4 роки.
Вихованка Актюбінської дитячого будинку. Вперше "закрили" в 17 років. Захотілося заробити грошей при перевезенні наркотиків в Росію. Відсиділа там три роки. Вже на волі закохалася в хлопця, стала з ним зустрічатися. На його дні народження він в алкогольному підпитку в бійці випадково вбив сусіда. Вона вийшла з ванної, а в кімнаті вже лежав труп в калюжі крові. Хлопець їй крикнув, щоб вона втекла, але вона не стала цього робити, вирішила бути з ним до кінця. Потім приїхала поліція, швидка. Вона зробила щиросерде зізнання. Всю провину взяла на себе, улюблений попросив - так і сказав їй, жінкам дають менший термін, а я тебе почекаю ... Але в останній раз вона бачила його в залі суду. У колонії отримала навички швачки-мотористки і слюсаря - наладчика. Також танцює в місцевому клубі, найкраща акробатка. Тепер у неї залишилася одна мрія - побувати в Парижі і подивитися на Ейфелеву вежу.
Legal Technique