Share
Актор Олег Видів був скромним і делікатним людиною із зовнішністю героя-коханця. Він зумів зробити кар'єру як в Радянському Союзі, так і на Заході, на відміну від інших радянських акторів, що подалися в Голлівуд. Розповідаємо про життєвий і творчий шлях радянського секс-символу.
(Всього 15 фото)
Актори - вершки суспільства. І серед простих громадян вважалося, що вони-то вже точно добре і вільно живуть, краще, ніж пересічний радянський громадянин. Тоді чому вони прагнули покинути нашу країну? Перебратися до Голлівуду? А Голлівуд не поспішав пригрівати перебіжчиків ...
Головна ідеологія, якої дотримується Голлівуд, - це касові збори. Фільм повинен давати прибуток - і все. Повинні бути дотримані етичні норми, висока мораль, а за кращий працю, кращих акторів проголосує глядач своїм доларом. І у дуже хороших акторів дуже хороші гонорари, про які тільки могли мріяти наші актори. І багато хто прагнув туди. Навіть визнані і улюблені у нас.
Олег Видів - радянський, російський і американський кіноактор і кінорежисер, народився 11 червня 1943 року в підмосковному Видному. Батько, Борис Миколайович Гарневіч, був економістом, мати, Варвара Іванівна Видова, - директором школи.
З дитинства хлопчик захоплювався музикою і кіно. Після школи Олег спочатку працював електриком, проте в 1960 році зіграв свою першу роль в кіно - крихітний епізод в картині А. Салтикова "Друг мій, Колька!".
У 1962 році він успішно склав іспити на акторський факультет ВДІКу і був зарахований в майстерню Юрія Побєдоносцева та Якова Сегеля. Ще студентом Видів знявся в "Заметілі" Володимира Басова, "Звичайне диво" Ераста Гаріна, "Казки про царя Салтана" Олександра Птушко. Причому в головних ролях.
В кінці 60-х Олег одружився з дочкою генерала КДБ Наталії Федотової - близькій подрузі Галини Брежнєвої. Вона була красивою світською левицею (хоч вважалося, що в СРСР такого немає).
Хоча радянським акторам не було дозволено працювати за кордоном, Олегу дозволили зніматися в іноземних картинах. У 1966 році датський режисер Габріель Аксель запросив його на головну чоловічу роль у фільмі "Червона накидка" (The Red Mantle) за мотивами древніх скандинавських саг - актор дуже підходив за типажем, та й проби виявилися вдалими. Фільм був успішний, і в 1967 році його номінували на "Пальмову гілку". Після цього пішли зйомки в декількох югославських картинах.
Зоряним часом для актора стала участь в зйомках радянсько-кубинського фільму "Вершник без голови" (1973) за романом Майна Ріда, де він зіграв головну роль, Моріса Джеральда. Для дітей, що народилися в 60-х і 70-х роках, Видів - це в першу чергу "Вершник без голови", він назавжди залишився в пам'яті як Моріс-мустангер.
У 1973 році Видів вступив ще й на режисерське відділення ВДІКу. Паралельно з навчанням він продовжував зніматися в кіно. Так, в 1974 році знявся в радянсько-японській картині "Москва, любов моя", а в 1976 році - у фільмі В. Алова і А. Наумова "Легенда про Тіля".
Перша дружина Видова, Наталія Федотова, не вважала за актора рівнею собі. Через рік після весілля вона захопилася Фіделем Кастро. Роман Наталії розвивався на очах у артиста. Через це він впав у важку депресію. У 1976 році Видів розлучився з дружиною. Наталя не тільки заборонила йому спілкуватися з сином В'ячеславом, а й спробувала зіпсувати його кінокар'єру. "Зверху" навіть натиснули на керівництво ВДІКу, вимагаючи, щоб Олегу не видавали диплом режисера. Проте він його все ж отримав.
Видів перестали давати пристойні ролі. До того ж велика частина грошей, зароблених ним на зйомках зарубіжних картин, надходило до державної скарбниці. Олег Борисович став замислюватися про від'їзд за кордон, де він міг би жити вільно, де б його ніхто не "діставав" ...
Останньою краплею стала заборона кінематографічного начальства на висновок семирічного контракту з італо-американським продюсером Діно Де Лаурентіс. Радянські чиновники сказали: "Нам в Радянському Союзі західні зірки не потрібні". Чи не дозволили акторові і грати Єсеніна у фільмі британського режисера Карела Рейша "Коханці Айседори". Рейша сказали, що Видів нібито "захворів" ...
У 1983 році Видова запросили знятися в черговий югославської картині "Оркестр". Незважаючи на опалу, йому вдалося виїхати в Белград за туристичною візою. Залишившись в Югославії, він знявся в декількох фільмах і серіалах.
Однак в 1985 році рідні "органи" розшукали його і зажадали, щоб Олег протягом 72 годин повернувся в СРСР. Друг, австрійський актор Маріан Срінк, сховав його в своєму автомобілі і перевіз через кордон в Австрію.
Так Видів виявився на Заході, де попросив політичного притулку. З Австрії він перебрався в Італію, там зустрів свою майбутню дружину - американського продюсера і журналістку Джоан Борстен. Разом вони поїхали в США. В ту пору акторові було вже 42 роки.
Видів розумів, що шанси зробити кар'єру актора в Америці невеликі, але доля розпорядилася інакше. Одного разу йому подзвонив Савелій Крамаров (зліва на фото), який в ту пору також жив в США, і допоміг зробити перші кроки в Голлівуді.
Першою американської картиною Видова став кримінальний бойовик "Червона спека" (Red Heat), який побачив світ у 1988 році. Видів зіграв напарника радянського міліціонера, роль якого дісталася голлівудській зірці Арнольду Шварценеггеру.
В кінці 80-х у Видова виявили пухлину гіпофізу. І все-таки після непростої операції він продовжував зніматися. У 1989 році актор зіграв у відомій еротичній мелодрамі Залмана Кінга "Дика орхідея", після чого було зроблено ще ряд кінострічок з його участю. У 2000-х роках він також був затребуваний як актор, знімався у фільмах і телесеріалах на каналах HBO, NBC, ABC.
Всього за 26 років проживання за кордоном актор знявся в 23 фільмах. Його партнерами по знімальному майданчику були Арнольд Шварценеггер, Міккі Рурк, Уоррен Бітті.
У 1988 році Видів і його дружина Борстін заснували кінокомпанію Films by Jove, Inc., яка в 1992 році отримала міжнародні права на прокат анімаційних фільмів студії "Союзмультфільм", проте згодом компанія намагалася спростувати законність угоди.
Фірма Films by Jove, викупивши у "Союзмультфільму" права на прокат по всьому світу, здійснювала реставрацію плівок, озвучування мультфільмів відомими голлівудськими акторами, багато зробивши для популяризації радянської мультиплікації на Заході.
Крім акторської кар'єри, Видів займався благодійністю, співпрацював з ООН і Червоним Хрестом для доставки гуманітарної допомоги жителям Сараєво, Могадішо і Анголи. У 2007 році Видів став співзасновником центру по лікуванню алкогольної і наркотичної залежності в Каліфорнії.
15 травня 2017 року 73-річний Олег Видів помер від ускладнень після онкологічної хвороби. За спогадами численних людей, з якими він працював в різні роки, Видів був не тільки надзвичайно красивим, але і неймовірно скромним і делікатним людиною.
Legal Technique